></p>
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Ми на Facebook
Наше опитування
Оцініть мій сайт

Всього відповідей: 46
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Чат
200

Стереотипи та дійсність

Існує міф, ніби дівчаток легше виховувати, ніж хлоп­чиків. А життя наразі показує, що згубні звички серед сучасних дівчат значно поширеніші, ніж серед хлопців (вони починають випереджати їх у тютюнопалінні, вжи­ванні алкогольних напоїв та наркотичних засобів, про­явах асоціальної поведінки). За усталеною традицією дів­чаток, як і раніше, намагаються готувати до ролі господині, привчати їх до так званих жіночих справ, що свідчить про те, що негласне "другосортне" становище поведінки у суспільній свідомості зберігається й досі. Тим часом жінки нестримно рухаються вперед, дедалі частіше посідаючи провідні, так звані чоловічі, посади, освоюючи невластиві їм раніше спеціальності. Отже, як бачимо, на часі відмовитися від стереотипів ми­нулого, не заважати дівчинці й жінці реалізовувати та розкривати свої можливості. А для цього педагогам, батькам —усім, хто причетний до виховання дітей,— конче потрібно знати психофізіологічні особливості дівчаток та обов'язково враховувати у виховному процесі, щоб належно підготувати їх до дорослого життя. Зрозуміло, йдеться про критичне осмислення пропонованих порад та рекомендацій. Адже діти різні. Тож не забуваймо про особистісно орієнтований підхід. Фора на старті Дослідники вважають, що жіноча орієнтована на збереження ознак розвитку, які бажано передати спадок, зробивши тим самим нащадків схожими на батьків. Отже, головна її програма — вижити, тобто продовжити рід, зберігши все прогресивне, що допомагає поступові людини. І народна мудрість вбачає в жінці оберіг роду, що спонукає до особливо шанобливого ставлення українців до жінки, матері. Встановлено, що дівчатка народжуються більш зрілими. Їхній організм більше підготовлений до жит­тя та адаптації, вони випереджають у розвитку хлоп­чиків на 3-4 тижні, завдяки чому швидше набувають ко­рисних умінь та навичок. Вони раніше починають відчувати настрій батьків, активніше реагують на ласкаві звертання, оскільки краще зафіксовують вирази облич­чя, міміку та певні рухи дорослих, і навіть намагаються маніпулювати ними для реалізації своїх бажань. У дівчаток до 13 років зберігається певна пластич­ність мозку, тобто у функціонуванні ділянок півкуль немає вираженої спеціалізації (вона з'являється пізніше). Можливо, саме з цим пов'язана краща адаптація їх і до школи, успішне входження у шкільне життя. У дівчаток досить терпиме ставлення до форми та змісту навчальної роботи та вимогливе — до соціальних проявів (якщо підняла руку, то хоче, щоб її обов'язково спитали, ображається, якщо не вислухали). їм дуже важ­ливо, щоб їх не перебивали, уважно вислухали, не від­волікаючись при цьому на інших дітей чи якісь справи. Навчання вимагає старанності, зосередження уваги, дисциплінованості з перших кроків. За психофізіологіч­ними параметрами ці вимоги ближчі до жіночих. Саме цьому дівчатка спочатку досягають кращих успіхів у на­вчанні, ніж хлопчики. Спроби порівнювати їхні успіхи не є коректними. Тож уникатимемо таких порівнянь.

Пам'ятаймо!

• Дівчатка народжуються більш зрілими.

• Вони краще фіксують події.

• Вони можуть швидше адаптуватися до навчального закладу.

• На етапі дошкільного дитинства не варто порівнювати успіхи дівчаток і хлопчиків.

Навіюваність: за і проти.

Адаптованість до життя, навчання

Душевний світ дівчаток більше відкритий до життєвих вражень, тому вони схильніші до навіювання. Негативні, часто повторювані батьками оцінки спричиняють виникнення у дівчинки невпевненості в собі, відчуття власної недосконалості та блокують розвиток її творчих здібностей. Позитивні оцінки (але не безпідставне захвалювання!), віра дорослого в неї, її можливості сприяють особистому самоствердженню дівчинки. Тож навіювання може як допомагати розвитку дитини, так і гальмувати його. Будьмо ж обережними та уважними, щоб не зашкодити дітям. Уникаймо несподіваних повідомлень, в екстремальних ситуаціях поводьмося спокійно, без зайвої експресії. Важливо чітко й зрозуміло пояснити дівчинці, що слід робити. Надмірна ж паніка у голосі дорослих може призвести лише до розгубленості й втрати дитиною контролю над своїми діями, поведінкою. У дівчаток більш деталізоване сприймання, тому вони чутливіші до зовнішньої упорядкованості. Мис­лення в них конкретніше й прагматичніше, ніж у хлоп­чиків, що орієнтує не стільки на виявлення закономір­ностей, скільки на отримання результату. Представниці прекрасної статі швидше шукатимуть відповідь, яка пот­рібна дорослому, ніж намагатимуться знайти нові шляхи розв'язання, коли їм відомий попередній алгоритм дій. Тому до нової задачі примірятимуться старі підходи. Дівчаткам краще вдаються типові, шаблонні задачі (коли не потрібний пошук). Вони добре справляються з алгеб­рою, лічбою, маніпуляціями з цифрами та формулами, оскільки краще, ніж хлопчики, запам'ятовують формули, таблиці розрахунку, порядок дій. Вони можуть старанно щось обчислювати, писати, але за браком часу не довес­ти до кінця виконання завдання. Процес дає їм більшу насолоду, ніж результат. Дівчатка переважають хлопців за вербальними здібностями. Вони швидше опановують мовлення, яке в них правильніше й складніше за синтаксичною будо­вою, охочіше спілкуються з іншими дітьми. До початку навчання в школі ця відмінність зникає і спостерігається знову лише після 11 років, а відтак стає постійною рисою упродовж усього життя. Дівчаткам краще вдаються завдан­ня на знаходження словникової аналогії, твори, описи, роздуми, проте помітна тенденція використовувати пе­реважно авторський текст або слова, які вживає педагог. Дівчатка схильніші вживати усталені фразеологічні зво­роти, їхнє мовлення сприймається краще, ніж мовлення хлоп'ят. Щоб установити контакт з дорослими, дівчатка звертаються до них із запитаннями. Вони добре викону­ють мовленнєві завдання (навіть подекуди не мовленнєві завдання розв'язують у мовленнєвий спосіб). Еволюція жіночої статі відбувалася шляхом відбору на адаптованість до довкілля. Тож і маленькі її представни­ці швидше звикають до нових приміщень, колективів (хоча існують і індивідуальні особливості), швидше ви­робляють життєво необхідні стереотипи, що спрощує їхню навчальну діяльність. Наші Катрусі та Оленки здебільшого віддають перевагу іграм у приміщенні — у замкнутому просторі. На вулиці вони намагаються обмежити простір гри, будуючи різні будинки, хованки. Вдома їм цікаво споруджувати "халабу­ди" зі стільців та ковдр, гратися в кутках кімнат, моделюючи реальне житло в мініатюрі. При цьому кожна дрібнич­ка в цьому житлі виконує певну функцію. На погляд дорослого це просто клаптики паперу, обгортки від цуке­рок, кришечки від пляшки.., а для дівчинки конкретні важ­ливі "обіграні" речі. Тож не поспішаймо все це викидати. Запитаймо спочатку в доньки, чи можна це робити. З ігра­шок дівчатка віддають перевагу ляльковим будиночкам, візкам, коробочкам, сумочкам, в які можна щось скласти. Побачивши у подружки іграшку, яку не наважиться просити батьків купити, дівча довго потім про неї згадує. Кращу успішність дівчаток у навчанні можна пояснити частково і тим, що їх ще до школи привча­ють до старанності, ретельності та виконання дрібної роботи: помити посуд, попрасувати хоча б ганчірочки, ляльковий одяг, перебрати крупи, квасолю, вишити серветку. Ось і виходить, що до малорухливої, копіткої, не завжди цікавої, навчальної праці за письмовим столом дівчатка морально і фізично підготовлені значно краще, ніж хлопчики. Готуючи дітей до школи, варто приділяти цьому увагу, оскільки такі, на перший погляд, дрібниці і незначні справи допомагають краще адаптуватися до ви­мог школи. Проте це не виключає необхідності творчих завдань на розвиток уяви, вміння осмислювати та оціню­вати явища, вчинки, дії. Творча складова — важливий компонент у будь-якій роботі. У кожній справі дівчатка мають навчитися знаходити за допомогою та під­тримкою дорослих творчий елемент. Це вміння до­поможе їм подолати рутинність навчального процесу. Поведінка дівчаток у садку, в школі відрізняється від поведінки хлопчиків і частіше схвалюється педагогом (зрозуміло, що існують і винятки, коли все відбувається навпаки). Під час заняття дівчинка вдивляється в облич­чя педагога, шукаючи підтвердження правильності своїх думок, очікує схвалення. Дорослий досить високо оці­нює їхню "уважність" і часто ставить їх у приклад.

Пам'ятаймо!

- Душевна відкритість робить дівчаток навіюваними.

- Упорядкованість, послідовність їм притаманні більше, ніж хлопчикам.

- Мовленнєві здібності — також їхні привілеї.

- Процес виконання роботи дає їм більше задоволення, ніж результат.

Емоційна вразливість, гострота реакцій...

Відомо, що дівчатка швидше, ніж хлопчики, емоційно відгукуються на ті чи інші ситуації. Під дією сильних емо­цій у них різко зростає загальна активність, підвищується емоційний тонус кори головного мозку, що може при­зводити до емоційних зривів, плачу, крику тощо. Дорос­лим варто запобігати надмірним емоційним навантаженням дівчаток. І перш ніж гнівно картати доньку, варто подума­ти про ймовірну реакцію. Можливо, доцільнішими були б спокійніші, поміркованіші, не менш дійові, але психічно комфортніші способи впливу. Спокійний тон більше сприяє формуванню в дівчинки позитивних стерео­типів дії, допомагає їй почуватися самодостатньою людиною, яку поважають та цінують. Зважаймо й на те, що дівчатка дуже чутливі до шумів, тож хворобливо сприймають підвищення голосу дорос­лих. Крик, адресований їм, може викликати ступор, бло­кувати ініціативу, спровокувати виникнення негативних психічних "комплексів", які в майбутньому можуть спри­чинити соматичні захворювання. У зв'язку з підвищеною "шкірною чутливістю" їх також дуже дратує тілесний дискомфорт. Тож у цей пері­од (6-7 років) потребує особливої уваги одяг дівчаток. 
Бажано, щоб він був з натуральних матеріалів, з мінімальною кількістю синтетичних домішок. Мозок жінки підтримує в стані готовності всі свої струк­тури, щоб миттєво відреагувати на неприємність. Мож­ливо, саме це і сприяє кращому їх "виживанню" у склад­них життєвих ситуаціях, якщо тільки навіювання не спаралізує їхні дії. Усі аналізаторні системи відчуттів дів­чаток (смакова, нюхова, зорова, слухова, тактильна) гост­ріше реагують на небезпеку. Вони швидше, ніж хлоп­чики, відчувають загрозу, оскільки пороги їхньої чутливості іноді спрацьовують на мінімальному рівні, сигналізуючи про необхідність бути обережними. Це підтверджується і життєвими спостереженнями: дівчатка частіше уникають небезпеки (рідше потрапляють під колеса автомобілів, ламають руки та ноги, менше за­знають травм). Важливо знати, що в дівчаток, на відміну від хлопчи­ків, оптимальний рівень працездатності спостерігається на початку занять, уроку. Перевтома в нйу познача­ється на правокульових процесах (образне мислення, просторове відношення, емоційне самопочуття). Що це означає? Дуже ймовірним є зниження ефективності дії "охоронних систем", про які йшлося вище. В результаті стають неадекватними рухи, що може призводити травм, яких, не будучи втомленою, дівчинка змогла уникнути. Пам'ятаймо: надвечір їй важче, ніж уран­ці, писати, креслити, малювати або виконувати якесь інше завдання, може також різко, без будь-яких під­став зіпсуватися настрій. Отже, щоб діяльність дівчинки була успішною, вона має висипатися, не перевантажуватися. Найоптимальнішим є чергування напруження з відпочинком. Конче потрібно бувати якомога більше на свіжому повітрі. На першому році навчання в школі, якщо дитина надто втомлюється, подбайте про їй денний відпочинок. Це значно спрос­тить адаптацію до школи й зміцнить позитивну мотива­цію до навчання. Дівчатка часто застосовують одну й ту саму тактику під час вивчення абсолютно різних матеріалів. Вони більше схильні до механічного заучування. Тож тра­диційна освіта підходить їм більше. Тому й навчаються дівчатка спершу краще. І це може викликати в батьків певну заспокоєність. Але радимо не зупинятися на до­сягнутому й приділяти більше уваги розкриттю творчих потенціалів дитини, ставлячи їй запитання на кшталт: "Як ти думаєш?", "А чи можна це зробити в інший спосіб?", "Ти впевнена в цьому? Чому?". Це реальні і посильні запитання для дівчаток, бо здатність центрів правої і лі­вої півкуль вступати у функціональні міжкульові контакти в них значно вища, ніж у хлопчиків. Пам'ятаймо!

 - Дівчатка емоційніші за хлопчиків.

- Достатній відпочинок, нормальний нічний сон, прогулянки на свіжому повітрі підтримують у дів­чинки найкращу працездатність.

- Втома у дівчаток може призводити до погіршення настрою, зниження уваги, що робить їх менш захищеними від травм.

- Успішність у навчанні — не підстава для виснов­ку, що розкрито всі творчі здібності дитини. Міф про слухняність та покірливість.

Вплив темпераменту

Дівчатка рідше вдаються до кулаків. їм це не личить: і плаття заважає, і волосся, і немає такої вправ­ності, як у хлоп'ят, і прийомів боротьби не знають. Вони щипаються або дряпаються. Їхня "зброя" — пліт­ки, сварки. Дівчаткам важко утриматися, щоб не роз­повісти про те, що почули, навіть коли й знають, що розкривають чиюсь таємницю. З іронією можуть ста­витися до різних вигадок, які вважають далекими від реальності й такими, що суперечать їхньому практи­цизму в діях та з'ясуванні стосунків. Дівчатка діють тишком, стиха. Вони більш потайні. Дорослим у відносинах з ними варто дотримуватися відкритості, на­магатися вивчити їхній світ, зрозуміти проблеми. Чим раніше ми їх зрозуміємо, тим кращими будуть наші взаємини в майбутньому. У підлітковому віці добрі стосунки, які встановилися з батьками, дорослими в ранньому періоді (від народження до 10 років), істотно пом'якшать проходження періоду статевого дозрівання у дівчаток, що допоможе уникнути емоційних зривів та непорозумінь з нами. Представниці "слабкої" статі рано починають розумі­ти, якими їх хочуть бачити люди, що їх оточують, та чого від них очікують. Часто вони намагаються показати себе кращими, ніж є насправді. Так, дівчатка бувають слухня­ніші, "правильніші", привітніші та лагідніші з чужими, ніж з близькими. Тож твердження про слухняність та по­кірливість усіх дівчаток — міф. Життя іноді підносить зов­сім несподівані сюрпризи. У них високий рівень соціаль­ної поведінки. Вони більш егоїстичні в цілому, хоч і це, зрозуміло, не є правилом. Егоїзм дівчаток може виявля­тися у намаганні керуватися тільки власною думкою, на­полягати на правильності тільки своїх дій. Часто, щоб добитися від дорослих прихильності, вони можуть вдатися до хитрощів, щось приховувати, прикидатися хворими, вередувати тощо. Ставитися до цього варто спокійно, зберігати вит­римку, реагувати на деякі прояви не миттєво, а від­строчено. Це може допомогти дівчинці зрозуміти хиб­ність своєї поведінки, змінити її. Але насамперед дорослі мають повсякчас демонструвати своєю власною поведінкою повагу до інших, уміння рахува­тися з чужими інтересами. І, по можливості, уникати такої поширеної помилки: "Найласіший шматочок, усе найкраще, найцікавіше — тільки для улюбленої донеч­ки, їй уся увага, уся любов". Це може призвести до формування негативної моделі поведінки, яку дівчат­ка досить швидко засвоюють (головне для жіночої статі — зберегти). "Зосередженість, увага, точність, терпіння, наполег­ливість, любов до порядку, ніжність, манери, смак і, на­решті, вроджена любов до дітей — усе це якості, які зустрічаються переважно і в більших пропорціях у жінок ніж у чоловіків", — вважав К. Д. Ушинський. Але й тут, як ви розумієте, трапляються протилежні випадки, що на­самперед може зумовлюватися особливостями темпе­раменту. Дівчатка холерики і меланхоліки здебільшого менш зосереджені, уважні й наполегливі, ніж їхні одно­літки— сангвініки й флегматики. Охайність, смак є не стільки вродженими якостями, скільки такими, що продукуються суспільною думкою і формуються під тиском суспільних стереотипів. Отже, цього слід навчати дівчаток у певній системі кожного дня, а не вимагати спонтанно.

Пам'ятаймо!

- Дії та вчинки дівчинки великою мірою зумовлю­ються темпераментом.

 - Зовнішні покірливість та слухняність не завжди об'єктивно передають внутрішній світ дівчинки.

- Слухняність дівчинки не повинна переходити у покірливість, бо це може деформувати дитину як особистість, обмежити розвиток її творчих здібностей.

- Вони, на відміну від хлопчиків, більш соціально відповідальні.

- Дівчатка більш потайні та менше вдаються до бійки.

 - Схильність до порядку, гарні манери більше притаманні дівчаткам, але потребують підтрим­ки та закріплення з боку дорослих.

Чутливість як потреба в самоповазі

Дівчатка чутливіші як до заохочень, так і до пока­рань, гостріше реагують на приниження гідності. Саме ранній розвиток емоційної сфери зумовлює у них під­вищену чутливість. Різкі, необдумані, спонтанні, емо­ційно забарвлені висловлювання негативного харак­теру на їхню адресу можуть призводити до стресу і навіть шоку. Тому, шановні дорослі, утримуйтеся від незважених висловлювань. Дівчинка може надовго за­пам'ятати образу й нагадати про неї через роки, коли ви вже давно про це забули. Так між вами може виник­нути бар'єр відчуження, що зробить дівчинку більш закритою. У неї зникне бажання ділитися своїми дум­ками. Відсутність чуйності, постійні моральні покарання (вже не кажучи про фізичні) "штовхають" її на пошук розуміння на стороні (у компанії, в подруг, у представ­ників протилежної статі). У таких випадках авторитет дорослих може зазнати нищівного удару в очах дівчинки. Вирішуючи родинні справи (купівля речей, ремонт, зміна місця помешкання, вибір подарунків тощо), не за­буваймо вислухати думку доньки, що підноситиме в її очах власний авторитет та значущість. Дівчинці дуже важ­ливо, щоб її значущість була підтверджена (запитати дум­ку, порадитися, доручити важливу справу). Дівчатка, що не встигають у навчанні, набагато важ­че піддаються корекції, ніж їхні однолітки протилежної статі. Тож незасвоєння шкільної програми для них — великий неврогенний чинник. Радимо дорослим бути толерантними до невдач та успіхів дівчаток, які на тлі інших можуть і не бути такими, як хотілося б. Будь-яке просування вперед — потужний чинник для такої дити­ни. А підтримка з боку батьків може стати тим "рятів­ним кругом", який не просто допоможе, а й стане під­мурівком майбутніх успіхів. Неуспішність у школі приводить батьків дівчинки у розпач. Вони втрачають у неї віру, починають кепкувати, іронізувати, зверхньо ставитися до неї, вважаючи невдахою. Увага! Такий шлях дуже небезпечний, це може 'Загнати дитину в глухий кут власних проблем. Наслідок — нервовий зрив, невроз. Тож запам'ятаймо: дівчатка потребують набагато більше уваги і терпіння. У сучасній системі освіти є різні типи навчальних за­кладів, що їх можуть обрати батьки для своїх доньок з урахуванням їхніх особливостей. То якому ж з них нада­ти перевагу? Відповідь перша: шукайте не заклад, а вчителя. Відповідь друга: заклад має бути комфортним за своїми вимогами для вашої дівчинки. Особливо якщо вона, як на ваш погляд, має певні переваги в яки­хось одних галузях знань і неуспішна в інших. Тому вар­то насамперед поцікавитися думкою вашої дитини щодо обраної вами школи, її бажанням учитися саме в цьому закладі.

Пам'ятаймо!

- Заохочення для дівчаток — найважливіший елемент у системі стимулів.

- Часті покарання як засіб впливу — шлях до нев­розів.

- Шукаймо сильні сторо­ни дівчинки, підсилюймо їх, а не сварімо за невдачі чи неуспішність у навчанні, бо це шлях до відчуження.

Альтруїзм, чи "гнучкість"?

Перші почуття ...

Серед дівчаток частіше, ніж серед хлопчиків, трапляється художній тип вищої нервової діяльності. Це природно, зако­номірно й зумовлено всім жі­ночим єством. Але природні задатки — ще не все: важ­ливо підтримувати розвиток творчих здібностей дитини. Спільне розглядання ілюстра­цій, картин, добір кольорів для розфарбовування, моделюван­ня лялькового одягу, в'язання, залучення до приготування їжі та сервірування столу — найоптимальніший шлях. Крім того, дуже добре разом спос­терігати за природою ("Яке небо, хмаринки?", "Як змінилися дерева?", "Що найбіль­ше вразило під час прогулянки в лісі, парку, сквері?"), рослинами й тваринами. Читання, слухання невеличких уривків музичних творів, перегляд дитячих мультфіль­мів (високохудожніх, з цікавим сюжетом) допоможуть роз­крити й розвинути художні здібності дівчинки, а, крім того, сприятимуть закріпленню в неї гуманних почуттів. До речі, психологічні дослідження показали, що в дівчаток 6-8 років показники гуманності нижчі, ніж у хлоп­ців, а це означає, що альтруїстична репутація жіночої статі, яка існує в буденній свідомості, перебільшена. Але це зовсім не означає, що поведінці дівчинки притаманні такі негативні прояви, які не піддаються корекції. Власний приклад дорослих — надійний дороговказ, який покаже, як вар­то чинити в тих чи інших випадках. Дівчаткам притаманні вищий, ніж у хлопчиків, рівень рефлексії та соціальної відповідальності й більша, "гнучкість" — здатність словесно демонструвати со­ціально схвалювані форми поведінки. Отже, зважаймо не тільки на словесне демонстрування потрібної поведінки, а й на конкретні дії, які подекуди можуть бути протилежними тому, що декларується зовнішньою формою. Але ми, дорос­лі, не завжди фіксуємо це і дарма. По-перше, треба показувати дитині, що ви помітили обман, нещирість, а по-друге, демонструвати на власному прикладі, що ваші слова ніколи не розходяться з вчин­ками і таким чином добиватися, щоб "гнучкість" виявлялася в дитині не на сло­вах, а й ужитті. Найпоширеніший темперамент дівча­ток — сангвіністичний. Меланхоліки та хо­лерики — складніший, ніж перший тип, у вихованні та навчанні. Маленькі пред­ставниці прекрасної статі у своєму колі обговорюють перших роман­тичних героїв, моди, ведення господарства, віддають перева­гу ліричній літературі, особли­во зближуються з матір'ю і за сприятливих з нею відносин звіряють їй свої таємниці. Вони більше тягнуться до вчительок, можуть колективно закохува­тись у вчителя-чоловіка. Ці по­чуття мають романтичне забар­влення. Для наших Наталочок і Оксанок характерні мрії про героя, про свого "принца". Досить часто виникає і закоха­ність, частіше у старших за ві­ком хлопчиків або навіть у дорослих чоловіків. Майже зав­жди "предмет кохання" навіть і не здогадується про це. А між тим це досить серйозне почут­тя! Спроби осуду або кепкуван­ня з нього можуть призвести до сумних результатів. Взагалі, треба вкрай обережно, тактовно ставитися до перших проявів почуттів дітей, намага­тися бути дитині другом, а не "суддею", чи, не приведи Гос­поди, прокурором. Травми, пов'язані з почуттями, пережи­тими в дитинстві, бувають бо­лючішими за тілесні. Дівчатка до яких не "проявляють уваги" хлопчики, часто відчувають себе обділеними й нерідко самі провокують хлопців на "грубощі".

Пам'ятаймо!

- Дівчатка романтичніші та сентиментальніші за хлопчиків.

- Зовнішні прояви альтруїзму не завжди підкріплю­ються в них відповідними діями та вчинками. - Душевні травми, пов'язані з почуттями, дуже болісні для дівчинки. Вони можуть різатись у пам'ять на роки й стати руйнівним чинником нормальних відносин між батьками та донькою.

 

Вхід на сайт
Орфографія
Система Orphus
Корисні посилання
Управління освіти,та спорту Лозівської міської ради
Лозівська міська рада
Сайт вихователя ЛДНЗ № 7 Шарап Т.П.
Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Сайт вихователя ЛДНЗ № 7 Суслової Л.Ф.
МВС України Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Захист прав дитини
Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія.
Календар
Календарні свята та події. Спілкуємося українською

Copyright MyCorp © 2024