></p>
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Ми на Facebook
Наше опитування
Оцініть мій сайт

Всього відповідей: 46
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Чат
200

«Створення духовного просторового середовища, як форми співіснування дитини з батьками»

 

 

   Дошкільне дитинство вважається «золотим віком» у становленні людини.

Отже, дуже важливо максимально використати цей сприятливий період для того, щоб закласти надійне підґрунтя для формування фундаментальних рис характеру особистості, що розвивається.

   Своє ставлення до себе і світу особистість визначає в таких одвічних категоріях, як «мати» і «бути» – цих двох видах самовизначення у загальній структурі особистості. орієнтація на вічні людські цінності завжди є творчою реалізацією принципу «бути», прагнення до ціннісного переживання буття та людського призначення. Справжня світа неможлива без засвоєння певних моральних цінностей. її виховна функція є загальновизнаною, що дістало своє відображення в традиційно народній системі виховання, в родинній педагогіці, в обґрунтуванні гуманістичних підходів до навчання і виховання особистості М. Драгоманова, К. Ушинського, С. Русової, Г. Ващенка, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

   Загально філософським підґрунтям цієї педагогіки є українська філософська думка (Г. Сковорода, П. Юркевич, І. Франко, Л. Українка).

Головні її постулати:

·        людське «Я» формується в спілкуванні з іншими людьми, які є втіленням усього суспільства;

·        повага до особистості має бути завжди в центрі виховної системи;

·        самопізнання, свобода і гідність людини – найвищі цінності людства;

·        а сама особистість є самоцінною, неповторною, унікальною.

   Суть цієї філософії як «філософії серця» розкрив у своїй безцінній праці « Серце віддаю дітям», лейтмотивом якої є глибоке єднання душі дитини і вихователя, Василь Олександрович Сухомлинський. Автор наголошує на самоцінності дитинства, на необхідності уважного і  гуманного ставлення до дитини як значущої особистості. Дитина має проживати, переживати, осмислювати себе як органічну частину єдиного буття, взаємодіяти з ним, бути суб’єктом життєвого процесу, наголошує педагог. Ціннісне ставлення до себе – складна сукупність уявлень, переживань та позитивних оцінок, значущих для особистості власних рис і досягнень, що зумовлюють стиль її поведінки та діяльності. Це – гармонійний сплав трьох основних складників: когнітивного (знання, уявлення, оцінні судження,правила, нормативи, уявлення, про свої риси та вміння); емоційно-ціннісного (система почуттів,пов’язаних з власними станами, потребами, самооцінкою, особистим сенсом); поведінко - діяльнісного (готовність діяти певним чином, вчинки, навички моральної поведінки, здатність регулювати власну поведінку, аналізувати ситуацію та актуалізувати особисті цінності).Емоційно – ціннісна сфера – психологічна основа духовного світу дитини, адже дитячий світ – це передусім світ почуттів. Визначальною для засвоєння дитиною цінностей є саме їхня емоційна складова.

    Ціннісні орієнтації – внутрішнє утворення свідомості і самосвідомості, що перебуває у найтіснішому зв’язку із само активністю, до якої спонукає певна причина – те, що має для суб’єкта певну вартість. Це прояв мотивації активності особистості, який залежить від організації спілкування, взаємин з оточенням, можливостей для самоорганізації та самовизначення у ньому. Самоактивність зумовлюється особистісним сенсом через співвіднесення значень предметів і явищ, цінностей, цілей діяльності з реальністю життя. (За відсутності сенсу позиція особистості пасивна, правил вона дотримується лише за вимогою «згори», проти волі. І як результат, - деформується структура свідомості). Маємо на увазі не просто засвоєння знань про цінності, а вміння активно обмірковувати, критично оцінювати, аналізувати свою поведінку та поведінку інших. Загальновизнаною: чи не найважливішою детермінантою особистісного розвитку дитини в перші роки життя є роль сімї . Перший власний досвід співжиття та співіснування у суспільстві дитина набуває саме в родині. Кожна сімя формує свій спосіб життя, свою мікроструктуру і, таким чином, впливає на потреби, соціальну активність та психічний стан дитини. Батьки долучають маля до світу своєю батьківською любовю. І цей психологічний супровід розвитку власної дитини особливо корисний і для  самих батьків. Рефлективні дії сина чи доньки у відповідь на любов батьків поглиблюють усвідомлення ними власної значущості й відповідальності за становлення особистості сина чи доньки. У такій атмосфері в дітей зароджується й поступово збагачується гама позитивних переживань, пов’язаних з близькими людьми. Вони вперше усвідомлюють сенс добра для іншого, дістають від цього особливе задоволення.  

    На жаль, ми мало акцентуємо увагу на цьому етапі дозрівання особистості,

недооцінюємо його значення для підготовки (створення) грунту, в який засіваємо зерна духовного зростання. Варто просто уважніше придивитися, як прив’язане немовля до близького дорослого, як розвивається його здатність вбирати в себе всі прояви батьківської любові, переплавляючи їх на власні досягнення в розвитку, щоб змусити  переосмислити щось у собі, подивитися на себе в світі поряд з дитиною. І тоді помітимо, що внутрішній світ дитини повний несподіванок, парадоксів, таємниць. І нам варто вчитися у наших хлоп’ят і дівчаток безпосередності, щирості, емоційності, правдивості. Існує не спростована до сьогодні думка: духовність передається від матері до дитини впродовж перших трьох – п’яти років її життя. Це відбувається через душевне спілкування як взаємодію, вході якої визначається цінність та унікальність партнерів, виникають суб’єкт – суб’єктивні взаємини. Так крок за кроком дитина опановує моральні норми та вибудовує власне емоційно – ціннісне ставлення до явищ дійсності.  цілком зрозуміло, що партнером малюка у такій взаємодії має бути духовно розвинений дорослий, а не «побутовий прагматик».

       Життя впродовж тисячоліть переконливо доводить: якщо в душу малюка не закласти віру в добро й справедливість,він не зможе вирости людиною з розвинутим почуттям гідності. Лікувати, «вирівнювати» душу такої дитини – чи не найважче завдання виховання. От чому так важливо, щоб батьки  вміли бачити й відчувати, як їхній малюк пізнає добро і зло, захищали ніжне дитяче серце від руйнівних впливів.

 

Вхід на сайт
Орфографія
Система Orphus
Корисні посилання
Управління освіти,та спорту Лозівської міської ради
Лозівська міська рада
Сайт вихователя ЛДНЗ № 7 Шарап Т.П.
Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Сайт вихователя ЛДНЗ № 7 Суслової Л.Ф.
МВС України Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Захист прав дитини
Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія.
Календар
Календарні свята та події. Спілкуємося українською

Copyright MyCorp © 2020