></p>
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [23]
Ми на Facebook
Наше опитування
Оцініть мій сайт

Всього відповідей: 46
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Чат
200
Головна » Статті » Мої статті

Що означає бути батьком?

Роль батька у становленні особистості дитини

Часом поряд із соціальною, громадською, професійною і творчою самореалізацією чоловік, на жаль, не завжди реалізується як батько. Але ж тато потрібен дітям нарівні з матір’ю — як вихователь, носій віковічних ціннісних традицій. Тож актуальним сьогодні є підвищення статусу повноцінної сім'ї та ролі в ній чоловіка. Одним із пріоритетних завдань сучасної дошкільної освіти є здійснення позитивного впливу на стан сім'ї  в сучасному суспільстві через залучення чоловіків до активного батьківства.

                                                     Руйнуємо стереотипи

Сім’я є головним соціальним інститутом, де форму­ються та розвиваються соціально значущі цінності і на­станови особистості, де відбуваються соціалізація і ви­ховання покоління, що підростає. Розподіл сімейних обов’язків у сучасних українських сім'ях, незважаючи на позитивні зрушення в суспільній свідомості останніх років, лишається здебільшого традиційним і передба­чає, що жінки переважно мають вести домогосподарство та виховувати дітей, а чоловіки — матеріально за­безпечувати сім'ю. Наслідки такого стереотипу — виникнення феномена "відсутнього батька”, що нега­тивно позначається на процесі виховання дітей та по­збавляє чоловіків можливості отримати унікальний дос­від вихователя своїх синів і дочок. Реальний розподіл сімейних ролей нерівномірний і свідчить про пасивність чоловіків як у веденні домогосподарства, так і у вико­нанні обов'язків з виховання та догляду за дітьми.

Та чи можливо змінити ці стереотипи?

Так. Важливо, щоб чоловік усвідомлював: якщо міри­лом якості його життя є батьківство, то він зможе досяг­нути найповнішої самореалізації та щастя на життєвому шляху.

Кожен чоловік, свідомо чи несвідомо, залишає у спа­док своїм дітям "слід батька". Яким буде цей слід? Які спогади залишають після себе батьки? Яке майбутнє будують сьогодні? Адже добробут нації починається з благополуччя кожної родини, де батьки будують стосун­ки "від серця до серця” зі своїми дітьми.

Роль батька у вихованні дитини в різні періоди життя

Насправді сьогодні в Україні є чимало чоловіків, які відповідально ставляться до свого батьківства і бажають постійно вдосконалюватися, але багатьом з них бракує знань.

Яблуко від яблуні не далеко падає... Сучасному бать­кові необхідно усвідомити, що він має надзвичайний вплив на розвиток своєї дитини як цілісної особистості. Багаторічне дослідження Гарвардського університету довело, що цей вплив особливий, він триває і відчува­ється протягом усього життя. А унікальність у тому, що саме він, зрештою, є найважливішим чинником майбут­ніх успіхів і невдач нащадків.

Східна мудрість твердить: якщо хочеш виховати хоро­шого сина, то з малюком поводься, як з царем, з підліт­ком — як зі слугою, а юнакові будь другом. Ця мудрість підтверджується дослідженнями сучасних дитячих психо­логів і по суті говорить про те, що виховний процес і роль у ньому батька залежать від віку дитини, яка вимагає від дорослої людини адекватного сприйняття її дій. Розмірко­вуючи над порадою мудреців і порівнюючи її зі спос­тереженнями психологів, можна зробити корисні висновки.

Сучасні психологи визначають чотири періоди, коли в стосунках "дитина — батько’’ відбуваються вагомі змі­ни, що потребують певної реакції та корекції з боку до­рослих.

Періоди в розвитку стосунків

*              До 3 років — повна залежність від батьків.

У цей період дитина сама не приймає рішень і має обмежений вибір, хоча своєю наполегливістю і потужним "аудіовпливом" може спровокувати рішення дорослих на свою користь. Саме в цей час дитина посідає "царську” позицію, тому що їй приділяється підвищена увага, їй підкорені всі члени сім’ї, а головне — всі "служать".

*                       З 3 до 9 років — безумовне захоплення батьками

Особливість цього періоду в тому, що дитина дивиться на батька знизу вгору і пишається тим, що її батько велетень, найсильніший, найсміливіший і все вміє робити. Діти цього віку часто сперечаються, чий батько кращий. При цьому вони можуть перелічити чимало того, що можуть їхні тата.

*                       3 9 до 16 років — часткове розчарування в батькові

З ростом матеріальних, емоційних та духовних потреб діти починають розуміти, що батько може й знає далеко не все...

*              3 16 років — самостійне життя.

Живучи під одним дахом із батьками, доросла дитина є вже сформованою особистістю, яка робить перші кроки самостійного життя.

Усі періоди важливі, і жоден з них не можна залишати  поза увагою. На жаль, більшість батьків думають, що мають вплинути на дітей у віці 16 років, але це запізно вони переживають розчарування від почуття, що "втратили" дитину. Можна зауважити, що в більшості випадків дорослі: батьки, педагоги та вчителі — будують стосунки з дітьми за моделлю "керівник — підлеглий" зі складною системою рамок і правил, але це руйнує природність взаємин. Джош Макдауелл, відомий письменник, що досліджує питання виховання молоді та відповідального батьківства, якось зауважив, що правила без стосунків ведуть до бунту. Тому в основу виховання має бути покладено  процес побудови і розвитку взаємин "від серця до серця”. І починати їх треба від дня народження дитини.

З ранніх років залучайте малюка до спільної хатньої роботи, де він буде в ролі помічника і братиме на себе частину відповідальності, за що отримає від батька слово подяки та заохочення. Насправді, діти вже з 4 року життя починають цікавитися і проявляти ініціативу у веденні домашніх справ, допомагають в організації проведенні заходів сімейного відпочинку тощо. Тому важливо підтримати дитину, незалежно від якості результату. Найголовніше те, що ми робимо: граємося чи працюємо, саме в такій спільній активності будуються близькі дружні сто­сунки, взаєморозуміння і повага.

Третій період — з 9 до 16 років — найскладніший для батька. Треба сприймати його як попередження і пере­сторогу та зробити все, що від чоловіків, залежить, щоб приводів для виявлення поваги і гордощів з боку дитини було більше, ніж причин для розчарування. Для тих батьків, хто активно починає "працювати” татом, цей час можна назвати періодом оцінки можливостей і під­готовки до дорослого життя. Ви в змозі перетворити ці роки на час поглиблення стосунків і побудови фундамен­ту для четвертого періоду, який має стати цікавою друж­бою для батька і дитини, — періоду жнив, тобто винаго­роди за батьківство.

Ким є батько для сина, а ким — для доньки

Для вибудовування стилю, методів та шляхів вихо­вання необхідно також звернути увагу на відмінності між хлопчиками і дівчатками. Як і в шлюбному житті, де одна з поширених помилок — нехтування фактом, що за при­родою і сутністю чоловік і жінка — різні "планети”, кож­на з яких має свою орбіту та конституцію; так само по­милкою буде не враховувати цей факт у ставленні до майбутніх "чоловіків” і "жінок”. Давайте порівняємо ос­новні потреби самореалізації хлопчиків і дівчаток.

*            

            Хлопчики

Дівчатка

Шукають пригоду, вона приваблює їх сама по собі.

 

Пригода може приваблювати їх залежно від того,                  з ким вона трапилася

 

Бажають захистити  красуню, бажають бути героями                                    

 

    Бажають бути красунями.

   Бажають, щоб ними цікавилися, щоб за них боролися.

 

 

І тут можна з упевненістю сказати, що саме батько — той перший чоловік у житті хлопчика чи дівчинки, який дає їм перший досвід самореалізації та самоусвідомлення.

Якщо батько виховує хлопчика, то має створювати йому умови для пригод, героїчно долати перешкоди, подавати приклад у взаєминах із мамою, показати, як захищати красуню.

Для доньки батько і є тим першим героєм, який запро­шує її у подорож, захищає і пишається нею. Адже дівчатка, незалежно від віку, потребують, щоб батько говорив, що любить їх і що вони найпрекрасніші принцеси, звертав увагу на новеньку сукню чи зачіску. Вони радітимуть, коли ви цікавитиметеся їхніми вподобаннями та інтересами.

Секрети доброго батька

Які ж секрети доброго батька? Таких секретів може бути багато. Кожен татко має їх чимало у своєму багажі. Спинимося на кількох найважливіших.

Посвячення. Багато чоловіків запитують, з чого по­чинати. Де та точка відліку батьківства, з якої починаєть­ся успіх. Без сумніву, ця точка відліку знаходиться в гли­бині чоловічого серця, в нестримному бажанні бути найкращим татом для своїх дітей і в рішенні чоловіка реалізувати це бажання в житті — своєму і своїх дітей. Це означає не просто присвятити своє життя батьківст­ву, а повсякденно дотримуватися цієї настанови в реаль­них вчинках. Основні ознаки посвяченого батька — при­сутність, доступність, надійність і щирість. Його легко можна впізнати серед великої кількості чоловіків: він іде поруч з дитиною в дитсадок або школу; бавиться з нею на майданчику; читає на ніч книжку або розповідає ціка­ву історію; перериває важливу розмову, відповідаючи на дзвінок дитини; приїздить на змагання або виступи; від­кладає газету, вимикає радіо чи телевізор, коли дитина приходить із запитанням; у його розкладі завжди є час для дитини. Основним критерієм перевірки посвячення є час. Це дуже просто: порахуйте, скільки часу і чому ви приділяєте увагу. За результатами опитування було ви­явлено, що в середньому переважна більшість укра­їнських чоловіків на спілкування з дітьми витрачає... шість хвилин на день. Але, як каже народне прислів’я, святе місце порожнім не буває. Якщо батько відсутній, то його місце обов’язково займе хтось інший і поведе дітей сво­єю дорогою. Посвячений батько визнає власних дітей своїми незалежно від обставин і завжди готовий ризи­кувати заради них навіть власного репутацією.

Знання своєї дитини. Кожна дитина унікальна і не­повторна, має свій характер, потребує особливого під­ходу. Чоловіки припускаються загальної помилки, вва­жаючи, що матеріальне забезпечення — це все, що від них вимагає батьківство. Але в малюка як в особистості поряд з фізіологічною розвиваються емоційна, розу­мова та духовна сфери. Для цілісного розвитку дитини необхідно знати весь її потенціал. Знання з фізіології відповідають на запитання — як зростають наші діти, а знання емоційної, розумової та духовної сфер — ким є наші діти. Тому в доброго батька є принаймні дві причини знати свою дитину, створити умови для її роз­витку та розуміти певні сигнали, коли треба прийти їй на допомогу для запобігання небезпеці. Для того, щоб знати, необхідно цікавитися спеціальною літературою та безпосередньо дитиною. Залучення батька до цього процесу має позитивні наслідки не тільки для дитини, а й для нього самого. Доктор медицини Франк С. Пітман пояснює це так: "...батьківство — це не те, що чоловіки мають робити досконало, а те, що вдоско­налює чоловіків”. Знання дитини не лише дає їй від­чуття безпеки, а й звільняє самого тата від страхів і хвилювань за неї, приносить обом радість і впевненість у стосунках.

Любов і повага до дружини. Треба визнати той факт, що відповідальне батьківство не є протилежністю мате­ринству. Навпаки, добрий батько завжди визнає, шанує і підтримує важливість материнства. Як мама не може замінити батька, так і батько не може замінити матір, кожен з них відіграє свою унікальну роль у вихованні дитини. Саме з взаємин тата і мами починається вихо­вання хлопчика як майбутнього чоловіка й батька і дів­чинки, як дружини й мами. Батківські стосунки — пер­винна модель, яку діти беруть за основу власної майбутньої сім’ї і своїх ролей у ній. Тому батьківську взаємодію подружжя варто розглядати у двох її аспек­тах: взаємини в атмосфері любові та батьківські обгово­рення. Коли чоловік і дружина усвідомлюють, що їхні взаємини служать прикладом для дітей, то вони обов’яз­ково зроблять усе можливе, щоб створити в домі атмосферу любові, злагоди і взаєморозуміння. Не  треба боятися проявів почуттів у словах, жестах і поведінці.

Батько впливає не тільки на хлопчика, показуючи йому приклад чоловічої гідності, а й на дівчинку. Якщо взаємини батьків відкриті для дітей, то батьківські обго­ворення — це їхня взаємодія, спрямована на виховання. Саме в таких розмовах подружжя обговорює потреби дітей, їхні обдаровання, таланти та шляхи їхнього роз­витку, а це, у свою чергу, дає чоловікові можливість кра­ще пізнати своїх дітей. Батькам важливо сформувати єдину систему виховного процесу, цінностей і лінії по­ведінки. Адже ніщо так не розбещує дитину, як наяв­ність в одній родині кількох протилежних систем вихо­вання. Саме в таких умовах виростають спеціалісти з маніпулювання і досягнення своєї мети за будь-яку ціну.

А якщо сім'я неповна — як тоді? Якщо батько не був добрим прикладом? Розлучення і розрив родинних сто­сунків завжди є психологічною травмою для дитини. Винятком може бути хіба що асоціальна і агресивна по­ведінка одного з батьків, що становить загрозу для жит­тя дитини. Тоді з двох зол обирають менше. Але в будь- якому разі, якщо розлучення сталося, обоє батьків мають усвідомити одне — дитина не є полігоном для військо­вих дій або заручником для з'ясування стосунків. Якщо батьки щиро вболівають за дитину, їм варто припинити війну після розлучення і ні в якому разі не обливати брудом один одного. Якщо любов втрачено, необхідно хоча б зберегти особисту гідність і взаємоповагу заради дітей.

 

Духовне виховання. Коли ми виростаємо і стаємо дорослими, то забуваємо особливості дитячого сприй­няття. Дитина, як губка, всмоктує не монологи про те, що є добрим чи поганим, а наші вчинки, які є проекцією практичного застосування нашого особистого мораль­но-етичного рівня. Наше особисте життя — це найбільш впливовий чинник. Те, як ми реагуємо словами, емоція­ми та діями, показує наш реальний духовний стан і наше розуміння Бога, моральних цінностей.

Модель доброго батька

*                Відповідальний за збереження життя і благопо­луччя своєї дитини від зачаття.

*                Бере активну участь у вихованні дитини в тандемі з мамою.

*                Несе відповідальність за матеріальне забезпечення своєї родини, але в такий спосіб, щоб робота не руйнувала здорових стосунків у родині.

     Відповідальний за духовне виховання, особистим прикладом утверджує морально-етичні норми для своїх дітей.

 

Категорія: Мої статті | Додав: Yuliya (28.01.2013)
Переглядів: 1234 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Орфографія
Система Orphus
Корисні посилання
Управління освіти,та спорту Лозівської міської ради
Лозівська міська рада
Сайт вихователя ЛДНЗ № 7 Шарап Т.П.
Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Сайт вихователя ЛДНЗ № 7 Суслової Л.Ф.
МВС України Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Захист прав дитини
Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія.
Календар
Календарні свята та події. Спілкуємося українською

Copyright MyCorp © 2020